Минули дні біготні - В мені не видно вже гнів
Весь його видобув ,в ті дн,і коли вибухав на дні,всі показали спіднє і лиця - Негативний світ , скарби розтратили нахуй,позлітали з орбіт
На заробітки за кордон,похуй шо без зубів та це метафора я знаю що ти зрозумів
Якщо відразу до діла то єбанулись всі ,але хтось тихо і сумно ,а хтось у всій красі
Знову в таксі в собі риюся ,дряпаю ,сіпаю,рішуче рухаюся бруд приберу звідусіль
Я вирвав сіре компетентний у вирі світів - а тінь безідейна без того мене що в ній посидів
Я ріс не відданим а вірним, я досі росту ,міст Істини високо, складно лізти, за хвіст ту просту схопити зміг : Не бійся тиску наведись на свій шлях ,змінюй себе звільняй охочих забий власний цвях
Кінець кінців - Це стати раком
І Не підвестись
Мішок пробачень і жалю нести - Та попустись
Кому судилось пастись - Той вже м'яса не зїсть
Але і м'ясом помирати тому не судилось
За рік і гнів і зріст, і купа нових міст, як землетрус
Себе до купи і перевірити свій зміст себе змусити
Тіло несе в собі не те і тисне як в тунелі стуса
Я тримаю стелю, мотаю, хоч і не маю вуса
Зовні пекельно, незатишно, пусто
В середині тепло, хоч в кишені не густо
Я сто дверей відкрила на шляху по ту сторону ґлузду
Щоб звідти геть того, хто сумніватися змусив
А якже, сиділа у кутку і плакала як тяжко
А я ж за ділом загубила хто насправді я ж то
Я та хто стіни без зусиль гатила, але стала м’якшою
Але цей шлях дав мені час щоб наповнити чашу
Трохи лячно, але я знайшла більше ніж втратила за що я вдячна